Лелека

Ми, народ

Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними;
що Творець обдарував їх певними невідчужуваними правами, до яких належать Життя, Свобода і прагнення Щастя;
що Уряди встановлюються між Людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а справедлива влада урядів походить зі згоди тих, ким вони урядують;
що в кожному випадку, коли якась Форма урядування стає згубною для такої мети, Народ має право змінити або скасувати її і встановити новий Уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такий спосіб, які народові видаються найдоцільнішими для осягнення його Безпеки і Щастя.

Collapse )
жжпик

"Про безкарність я знаю тільки одне: все одно настане суд."

«Мені свердлили груди, трощили коліна, зламали щелепу» – Ірина Бойко
«Руки чорні були. Ребра зламані. Це так били в Антрациті за українську мову»

Ірина Бойко – волонтер, вона з травня 2014-го допомагала українським військовим і вивозила людей із зони конфлікту на Донбасі. Разом із своєю групою потрапила у заручники до «казаків» Ігоря Безлера, а потім піддавалася нелюдським катуванням бойовиками горлівського «Беркуту ДНР».



Collapse )

***
У проекті використані матеріали із підготовки фільму про полонених на Донбасі, що здійснюється спільними зусиллями Радіо Свобода, Центру громадянських свобод, Фундації «Відкритий діалог» та The Farm 51 за підтримки МФ «Відродження».
2018 © РАДІО СВОБОДА/РАДІО ВІЛЬНА ЄВРОПА

100 РОКІВ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

22 січня - не лише День Соборності України, але й 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки.

Цього дня 1918 року уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

Завершення Першої світової війни увінчалося створенням на руїнах імперій низки незалежних національних держав у Східній Європі. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність були й українці, які теж зуміли створити Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку, а згодом об’єдналися в єдину державу.

Проголошення незалежності IV Універсалом Центральної Ради стало логічним етапом розвитку Української революції.

Українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії. Бойові дії спонукали Центральну Раду відмежуватися від Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”.

Collapse )
09.Он же

Вот и поговорили

ну вот как бы и нечего им сказать украинскому журналисту. так, возгласы без какой либо обоснованной базы...

Принесите куклу под двери этой ..."церкви"!

Вместо эпиграфа к этой статье Юрия Гудименко - притча:
Когда человек был ещё ребенком, бабушка всегда говорила ему: «Внучек, вот вырастешь ты большой, станет тебе на душе плохо — ты иди в храм, тебе всегда там легче будет».
Вырос человек. И стало ему жить как-то совсем невыносимо. Вспомнил он совет бабушки и пошел в храм. И тут к нему подходит кто-то: «Не так руки держишь!». Вторая подбегает: «Не там стоишь!». Третья ворчит: «Не так одет!». Сзади одергивают: «Неправильно крестишься!». А тут подошла одна женщина и говорит ему:
— Вы бы вышли из храма, купили себе книжку о том, как себя здесь вести надо, потом бы и заходили.
Вышел человек из храма, сел на скамейку и горько заплакал. И вдруг слышит он голос:
— Что ты, дитя мое, плачешь?
Поднял человек свое заплаканное лицо и увидел Христа. Говорит:
— Господи! Меня в храм не пускают!
Обнял его Иисус:
— Не плачь, они и меня давно туда не пускают.



"Возможно, вы слышали про безумную историю из Запорожья про самоубийцу, который выпрыгнул из окна и упал прямо на двухлетнего ребёнка.
Погиб сам и убил мальчика. Не спасли.

На похоронах ребёнка, прямо на похоронах, священник отказался отпевать мёртвого мальчика. Прямо у гроба. Даже у падающей перед ним на колени матери.
Потому что ребёнка крестили в церкви Киевского патриархата.
А отпевать ребёнка пришёл священник Московского.
Организаторы похорон не подумали, а обезумевшим от горя родителям было не до этих тонкостей. И он отказался отпевать двухлетнего ребёнка, крещённого в «незаконной церкви». И в ближайшей церкви, тоже Московского патриархата, родителям отказали.
Только срочно вызванный священник Киевского патриархата отпел ребёнка, и его смогли наконец-то похоронить. Состояние родителей к этому моменту можете представить себе сами.
Я – пытался. Я не смог.

Когда журналисты узнали об этом ужасе и спросили у архиепископа Запорожского, что он об этом думает, тот сказал, что его священники сделали всё правильно.
А я знаю этих родителей. И отца, и маму. Я знаю их с далёкого 2005 года. Мы вместе учились на истфаке в Запорожье. Это одни из самых добрых и светлых людей, которых я знаю. И я не понимаю, как можно было ТАК с ними. Да и вообще с кем угодно.
И я… и по-моему, я плачу.
Простите.
Пауза.


Я не знаю, как можно… так. Я не понимаю. Я не знаю. Мне не укладывается в голове.
Я знаю, что я хочу. Прямо сейчас.
Я хочу, чтобы этот священник, и священник той церкви, в которую они обратились потом и где им тоже отказали в отпевании их мёртвого ребёнка, и вообще весь Московский патриархат горел в аду.
Сейчас.
В аду на земле.
В аду в Украине.


Я не в стране, но я скоро вернусь, и я знаю, что я сделаю первым делом, когда я вернусь.
Я принесу под ближайшую церковь УПЦ МП куклу.
Простую детскую игрушку.
Они её уберут, а я принесу снова.
И снова.
И снова.
И люди будут проходить мимо и видеть куклу у церкви. И будут понимать, ПОЧЕМУ она там лежит. Будут понимать, ЧТО она значит.
Будут понимать, ЧТО сделала эта церковь.

И я… я прошу вас. Мне неловко. Мне стыдно. Я ненавижу просить. Но я прошу.
Принесите куклу.
Под любую церковь этого… патриархата.
В любой день.
Принесите. Пожалуйста.

Я хочу, чтобы вся страна знала. Знала, что так НЕЛЬЗЯ.
Так нельзя.
Пожалуйста. Я вас прошу. Принесите куклу. Расскажите другим. Пусть знают. Пусть все знают.
Я опять плачу. Простите.
Просто принесите куклу. Или любую детскую игрушку. Прошу вас.
Так нельзя..."
Ю.Гудименко

...Цитата из Библии:
"Приносили к Нему детей, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же не допускали приносящих.
Увидев [то], Иисус вознегодовал и сказал им: пустите детей приходить ко Мне и не препятствуйте им, ибо таковых есть Царствие Божие"

(От Марка 10:13-16)


 
ЖЖ Украина

Відзнаки імені Героїв Небесної Сотні



Справжнє громадянське суспільство народжується зараз. Воно не в криках зрада, не в самозваних «поводирях». Воно - в серці кожного українця. У тих буденних справах, що лише здаються дрібницями, а насправді - формують наше сьогодення і визначають майбутнє: у відношенні до оточуючих, в активній громадянській позиції стосовно контролю витрат держави, у воїнах та волонтерах, і у спільному фінансуванні важливих для кожного з нас подій .

Пам'ятаєте, як ми всі разом фінансували Майдан під воплі дурнуватих мокшів про "Госдеп"? Як ми останнє виносили заради наших воїнів - і підтримуємо свою армію четвертий рік поспіль? Єдиний шанс для нас перемогти - все робити разом. Ставати спина до спини. Битися до останнього за важливе: сім’ю , дітей , близьких, Україну, ідеали та гідність.

Один з проектів, де вдало поєднано все це, потребує нашої допомоги. Родини загиблих героїв Небесної сотні та небайдужі створюють систему мікрогрантів імені загиблих Небесної сотні. Заохочувальні гранти надаватимуться у справах і напрямках, що були важливі полеглим під час Революції Гідності. Невеликі відзнаки для стимуляції людей та увіковічнення пам’яті загиблих. Сума до збору - лише 75 тис грн. Щоб зібрати кошти, потрібна будь-яка посильна допомога.

Не маєте змоги долучитися фінансово – підтримайте інформаційно. Станьте інфо-волонтером - поширюйте. Адже ми не забули? Балачки медіабалаболів не засмітили наш розум і не закрили очі, не відібрали здатність бачити і розуміти дійсно важливе? Ми - українці. Попри складнощі, виклики і перешкоди, попри намагання посварити нас і посіяти зерна зневіри, ми все ще разом. Ми пам’ятаємо їх. Ми все пам'ятаємо.

https://biggggidea.com/project/vidznaki-imeni-gerov-nebesno-sotni/

pic#108509455 министерство предупреждает

Пацаки, у вас есть аналогичное фото, где русский Боян поет былины воинам за Святую Русь Московскую?

100 років тому.
Вояки УНР слухають давні думи про волю України.


Пацаки, у вас есть аналогичное , 100 летней давности фото, где седобородый  русский Боян поет былины воинам за Святую Русь Московскую?
Матерные частушки на балалайку не предлагать.



www.memory.gov.ua
100 РОКІВ З ПОЧАТКУ ЗБРОЙНОГО ОПОРУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2939637.html Коментів: comment count unavailable